Панк 57

Mehr zum Buch

Міша, я не можу стримати усмішку, читаючи її листа. Вона сумує за мною. У п'ятому класі наш вчитель організував обмін листами з учнями з іншої школи. Думавши, що я дівчина, з ім'ям Міша, інший вчитель з'єднав мене з її учнем, Рйеном. Незабаром ми зрозуміли помилку. І почали сперечатися про все: найкращу піцу на винос, Android проти iPhone, чи є Емінем найкращим репером усіх часів. Так почалася наша історія. Протягом наступних семи років ми листувалися. Її листи завжди на чорному папері з срібним написом. Іноді я отримую один лист на тиждень, іноді три за день, але вони мені потрібні. Вона єдина, хто підтримує мене, заспокоює і приймає таким, яким я є. У нас були три правила: без соціальних мереж, без телефонних номерів, без фотографій. Все було добре, поки я не натрапив на фото дівчини в мережі. Її звуть Рйен, вона любить піцу Галлo і обожнює свій iPhone. Яка ймовірність? Чорт, мені потрібно зустрітися з нею. Я просто не очікував ненавидіти те, що знайду. Рйен, він не писав три місяці. Щось не так. Він міг загинути? Або потрапити до в'язниці? Без нього я з'їжджаю з глузду. Мені потрібно знати, що хтось слухає. Це моя провина. Я мав би отримати його номер або фото. Він може бути зниклим назавжди. Або зовсім поруч, і я навіть не знаю.